Відгуки клієнтів

Ми прилетіли в Газіпасу, а не в Анталію, тому дорога до апартаментів D400 зайняла близько сорока п’яти хвилин замість майже двох годин. Авто чекало на нас, щойно ми вийшли з термінала.

На цьому узбережжі механічних авто набагато більше, ніж автоматичних, тому автомат треба бронювати за кілька тижнів, інакше отримаєте не ту коробку передач, яку хотіли. У нас був Fiat Egea, і підйом до каньйону Сападере він подолав без жодних проблем.

Двадцять шість євро на день наприкінці вересня за сім днів — приблизно стільки й обіцяли в оголошеннях. На картці нічого не заблокували, і це була єдина причина, чому ми взагалі забронювали авто.

Дорога вгору долиною Дім подекуди вузька й повільна, і саме заради неї ми хотіли мати авто. До вечірніх заторів на D400 ми вже встигли повернутися в Махмутлар.

Ми прожили в Махмутларі місяць, і авто окупило себе лише завдяки щотижневим закупам. У серпні ми зрозуміли, що краще їздити внутрішніми вулицями, а не набережною, бо щовечора на узбережжі утворюються затори.

Одного ранку — Манавгат і водоспад, наступного — Сіде, обидві поїздки на захід D400 були дуже простими. Ми зупинялися там, де хотіли, а не там, де зупиняється автобус.

Нас було шестеро, і нам потрібен був семимісний автомобіль, а на цьому узбережжі майже немає машин такого розміру, тож ми взяли дві маленькі. Зрештою це виявилося дешевше, але не розраховуйте, що більший автомобіль буде в наявності.

Ми щоліта приїжджаємо з Анкари, а тепер орендуємо авто тут на тиждень, замість того щоб їхати власною машиною весь шлях. Забрати авто в Кестелі, а не в аеропорту, також означало не їхати назад D400 в останній ранок.